Депресія - це стан, що характеризується тріадою симптомів: пригніченим, тужливим або тривожним настроєм, зниженням психічної активності і зниженням рухової активності. Термін депресія походить від латинського слова deprimo, що означає «пригнічувати». Зазначена тріада становить ядро клінічної картини. Супроводжуватися депресія може самими різноманітними клінічними симптомами. Серед них найбільш часто зустрічаються втрата апетиту, схуднення, порушення ритму серця, запори. Порушується сон, відсутнє лібідо, порушується сексуальна функція. У деяких випадках депресія супроводжується порушенням поведінки, тоді виникає так звана ажитована депресія. Також депресія може протікати з явищами галюцинації і суїцидальними ідеями.

Головний прояв депресії - це зміна настрою. Хворі сумні, періодично виникають плаксивість, смуток, дратівливість. Також може виникати агресивність і ворожість по відношенню до оточуючих. У той же час необхідно відрізняти депресію від нормальної фізіологічної реакції людини на різні стресові і соціальні ситуації, при яких виникає зниження емоційного фону. У таких випадках має місце сум і горювання на обставини життя або соматичні захворювання. Чітку межу в таких ситуаціях нерідко провести дуже важко, тому потрібен досвід лікаря в постановці правильного діагнозу. Встановлений діагноз депресії вимагає якнайшвидшого призначення антидепресантів для усунення основних проявів хвороби. В інших ситуаціях корекція настрою може пройти самостійно або при призначенні легких заспокійливих засобів.

Сучасна класифікація депресії передбачає її поділ на три основних групи - реактивні, ендогенні, біполярні афективні стани. При біполярних епізоди депресії чергуються з епізодами манії.

Перша група депресій - це реактивні депресії. Серед реактивних виділяють психогенну депресію. Виникає вона у відповідь на психічну травму, загальмованість при цьому виражена слабо або відсутня. До реактивної депресії відноситься лікарська. Вона виникає як побічна дія препаратів, що знижують тиск, при прийомі гормональних препаратів, оральних контрацептивів, при вживанні нейролептиків. Симптоматична депресія виникає при захворюваннях внутрішніх органів (печінки, захворюваннях крові, інфаркті міокарда, при ураженнях головного мозку). До реактивним депресій відноситься депресія виснаження. Вона виникає внаслідок надмірної емоційної напруги.

 

При ендогенних депресіях пригнічений настрій проявляється сильною тугою з більшою виразністю вранці. Відсутні будь-які бажання і спонукання. Зникає почуття любові до рідних, з'являється байдужість до близьких, відбувається втрата емоційної реакції по відношенню до них. В цей же час можуть виникати болісні переживання з приводу власної спустошеності і індиферентності. В інтелектуальній сфері з'являється психічна загальмованість з уповільненням мислення, мова теж уповільнена, відповіді односкладові типу «так» і «ні». Голос тихий, монотонний. Рухова загальмованість проявляється у вигляді малої рухливості, рухи мізерні, міміка скорботна. У крайній мірі може розвинутися депресивний ступор. Він може протікати з відмовою від їжі. Нерідко виникають спроби самогубства або суїциди. Ризик суїциду у таких хворих в 30 разів вище, ніж серед здорових людей. 2/3 хворих думають про самогубство, а 10-15% роблять спроби суїциду. Досить часто зустрічається при депресіях марення (найчастіше з ідеями самознищення, самозвинувачення і гріховності). Частина хворих скаржиться на нездатність плакати, при цьому в міру зменшення депресії можливість для прояву емоцій поліпшується. Частина хворих при депресії не може виразити словами свій стан.


Лікування депресії

При реактивних депресіях в деяких випадках призначення антидепресантів не завжди є необхідним. Якщо причина буде усунена, то депресія може пройти самостійно. Наприклад, це відбувається в депресіях при захворюваннях внутрішніх органів. У даному випадку достатньо провести лікування наявного соматичного захворювання.

При психогенних депресіях, зумовлених конфліктом у міжособистісних відносинах або стресом, необхідно провести психологічну допомогу пацієнту для вирішення ситуації або психотерапію медичними психологами. При інших видах депресії, зокрема, при ендогенних депресіях, психотерапія також може використовуватися як додатковий засіб до проведеної фармакотерапії, яку призначає лікар-психіатр. Методика проведення психотерапії в даних випадках не може зводитися до наполегливого підбадьорювання хворого. Це може погіршити стан і поглибити ідеї самознищення і самозвинувачення. У даній ситуації повинен працювати фахівець відповідної кваліфікації і підготовки.

Основне місце в лікуванні депресії займають антидепресанти. Дана група препаратів є надзвичайно різноманітною. Антидепресанти впливають на всі три компоненти депресії - понижений настрій, зниження психічної і рухової активності. Проте вплив на ці складові у різних препаратів різне. Це пояснюється різними механізмами дії даних засобів.
 


Коментує:    Лікар-психотерапевт                                              С.Гайдай

 

 

 

07.04.2017 р.